ПРО ЛОНО АВРААМОВЕ

Помер мій сусід. Лиш переступив піввіковий рубіж. Гарною людиною був і чудовим спеціалістом-ветеринаром, поміркованим християнином, якого панотець відправив рабом божим у пресловуте лоно Авраама. Я не знаю чи він туди хотів в разі смерті та ще й рабом, але туди усіх гамузом померлих християн відправляють. При житті ж майже ніхто не цікавиться, хто то є той Авраам, яким був і, як кажуть, чим дихав. От я про це й доступно розповім тут. А хто захоче перевірити – оригінал всюдисущий.

То ж хто він, цей Авраам? Ви здивуєтеся, але Святе Писання каже, що спочатку це був звичайний пастух і нічим серед інших пастухів не вирізнявся. Ім’я його спочатку звучало лише з одним «а» всередині. Він один із потомства Сіма, Ноєвого сина, в дев’ятому поколінні. Чим привернув увагу самого Бога до себе – не ясно. Якщо, наприклад, про Ноя не раз наголошено, що він був праведний, то про Аврама жодного такого слова.

Надалі Бог починає напряму спілкуватися з Аврамом і повідомляє йому, що приведе у світ через нього великий народ, тому дарує йому своє небесне благословення. Коли Авраму сповнилося аж 75 років (то вже був немолодий вік, бо Бог утяв людям віку після потопу до максимум 120 років), Бог велів Авраму покинути дім свого батька і йти в іншу землю. Аврам взяв із собою лише жінку Сару і племінника Лота.

Нелегке кочове життя привело Аврама в Єгипет. І тут починається найцікавіше. Аврам заявляє Сарі, яка на той час мала 65 років, що вона ще ого-го, яка красуня! Через це його можуть убити, коли довідаються, що він є її чоловіком, а не рідним братом, наприклад. Сара погоджується вдавати його рідну сестру.

У ті часи жінки носили на головах об’ємні покрови і їхні лиця, окрім близьких, не просто було розгледіти. Та й кому була цікава якась убога приблуда не першої свіжості? Проте, Сара, напевно, так відверто демонструвала свою підтоптану «писану» вроду, що на неї клюнули аж фараонові вельможі! То нічого, що для фараона у ті часи спеціально вишукували в народі і поставляли лише юних, вродливих і незайманих дівиць, а тут отака оказія – насмілилися перед ясні фараонові очі поставити підстаркувату приблуду, в яку фараон ну просто не зміг не закохатися одразу і по вуха.

Закохався і благородно розрахувався за своє задоволення з якимсь бідотним приблудою, яким на той час був Аврам, золотом, сріблом, рабами, рабинями, ослами верблюдами та іншою дрібною й великою живністю. Словом, завдяки темпераментній не по віку Сарі, Аврам збудував собі розкішне шатро, зажив заможно і було йому від того дуже добре, як наголошує Писаніє. Ну покористується його Сарою фараон і що тут такого? Якщо дружиш з самим Богом – море по коліна.

Офігенно було біля фараона й вимученій бомжацьким життям Сарі, аж доки на це задоволення не впала Божа заздрість, бо фараон був уже готовий на Сарі женитися. Хто не знає, в Біблії Бог заявляє, що «Заздрісний» – це ще одне його ім’я, мабуть, завдяки одній із домінантних рис характеру.

Якщо хтось з вас подумає, що Бог тут покарає сутенера Аврама та підстилку Сару, аби їм більше не хотілося так чорно грішити у своєму поважному віці перед Божим лицем, то помилитесь. Бог спустив тяжкі кари на фараона і його дім за те, що той, мовляв, пожадав чужої жінки. Шокований фараон прикликав Аврама та поганьбив його за таку ницу поведінку і брехню. І щоб відчепитися від напасті, вже вдруге осипав брудних авантюристів щедрими дарами і відпустив з миром.

Далі авантюрне подружжя зажило дуже заможно і було вражаюче побожним. Ну таким побожним, що Бог дозволив гостювати в них навіть небесним ангелам. Ця подія ознаменувалася навіть додатковими буквами в іменах подружжя. Які зазвучали, як Авраам і Сарра.

Ну а якщо Бог уже геть чисто ваш свояк, та ще й за ваші гріхи карає когось іншого, то чому при нагоді знову не скористатися уже прокатаною схемою? Така нагода, правда, знову випала нашій солодкій парочці аж через 25 років! Мабуть, тепер уже Сарра, сягнувши свого 90-ліття, розцвіла остаточно! Побачивши це, Авраам поквапився все організувати так, щоб її пригледіли євнухи Авімелеха, царя Герарського. Далі все йшло, як по маслу: євнухи від 90-річної красуні в захопленні, а цар і поготів! Авраам знову бреше їм, що це його рідна сестра, а Сарра підтакує.

Та не встиг цар Саррою сповна натішитися, як в його сон являється Бог і каже, що за чужу жінку вб’є його і весь його народ, бо то жінка самого пророка. Офігілий цар виправдовується, що ці обоє його одурили, назвавшись рідними сестрою і братом, і що він ще не встиг пізнати Сарру, як жінку. Ранком цар велів привести до нього Авраама і заявив йому, що порядні люди так не поступають. Ну й звичайно ж обдарував Авраама чисельними рабами, рабинями, худобою та сріблом-злотом і великодушно запропонував жити на своїй землі, де забажають, лиш би Бог, який таки встиг спустити на родину царя жорстокі кари, нарешті припинив їх.

Ось як під проводом святого Бога можна займатися сутенерством і захмарно багатіти. Хто дуже побожний, може спробувати теж. Ви ж зауважили, що за це Бог навіть перед царем додав Аврааму неабиякої ваги, брехливо назвавши його пророком. Хоча, жодного пророцтва з уст Авраама ніколи не виходило. Може, з допомогою Бога, й нині на світі таких страшно побожних авантюристів – греблю гати, хто зна…

Неперевершена за святістю історія! Скажіть?

Далі Авраам замислиться над тим, що його стара красуня Сарра не може дати йому потомства! Чому раніше його така мисля не турбувала, незрозуміло. Та Бог з ним. Сарра, що вже не дивно, пропонує йому переспати зі служницею. Служниця народжує сина від Авраама, за що її Сарра починає люто ненавидіти…

Не будемо занурюватися в подробиці цієї огидної історії, а зупинимося на основному. Богу так подобається ця благочестива на його святі мірки сімейка, що він укладає з Авраамом і його потомством вічний Заповіт, який має бути скріплений обрізанням крайньої плоті в усіх чоловіків у всі часи. Хто не обріжеться – буде знищений!

Після обрізання 100-літній дідуган Авраам так почав обертати своєю 90-літньою бабенцією Саррою в ліжку, що та завагітніла попри те, що давно розпрощалася з місячними, як зазначає Писаніє. З такої нагоди Бог в супроводі двох ангелів прийшов до шатра подружжя, аби їм сповістити про цю радісну звістку. Сарра не повірила і, уявіть собі, перед Богом і ангелами відверто реготала.

А далі таке, що вже й ви, друзі, не повірите. Але хіба може брехати Святе Писання? Та Боже збав! Тоді знайте: на радощах Авраам забув, що має тисячі рабів і рабинь і велів Саррі місити і пекти хліби, а сам полетів до своїх стад, притяг і спік теля. Ще й масла та парного молочка наставив, аби гості смачно свої горла змащували, їли та запивали.

Не знаю, як ти, читачу, але я ніяк не годна осягнути, як у тих фантомних тілах ангелів (про Бога взагалі промовчу) мало перетравитися спожите теля з хлібами, маслом та молоком, а тим паче уявити, як вони випорожняються на, безперечно, що золотих небесних унітазах…

Далі історія продовжується і продовжується… Така ж абсурдна і огидна. Але я думаю, мудрим досить, аби довідатися принаймні, що то за птиця, той Авраам.

Виглядає, що причину, чому в Бога майже завжди такий паскудний вибір, відкриває вже в Новому Заповіті Павло: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло».

А чому ж не похвалитися людині перед Богом найкращим у собі? Хіба Богу приємно, коли перед ним постають та никнуть у найгіршому? Виходить, що так. Значить, немає в цього Бога таких чудових якостей, як мудрість, сила, значущість, якщо його так заздріть розпирає, аби все це в людях знівечити. А щоб самоствердитись, вибирає найгірших серед людей. І Авраам цьому один з найяскравіших прикладів, якими в Біблії кишить.